90 років арбітражно-судовій системі, або Як утворились господарські суди

Відзначаючи ювілейну дату, підбиваючи підсумки досить значного відрізку часу існування арбітражно-судової системи України, не можна не згадати про історію зародження, становлення та розвитку органів господарської юрисдикції, підкреслити їх життєздатність на усіх етапах функціонування.

Діяльність органів господарської юрисдикції на території України пройшла досить об'ємний та багатоаспектний процес свого формування.

Користуючись нагодою, відзначення 90-ї річниці утворення арбітражно-судової системи, хотілось би згадати деякі важливі і яскраві періоди шляху утвердження господарських судів.

Можна сказати, що фактичним початком діяльності відповідних органів було заснування на початку 19 ст. Комерційних судів (перший такий був створений у м. Одесі і датується 1807 роком),  вони одразу ж засвідчили свою доцільність та необхідність, що і підтверджується їх  тривалим існуванням (з певними перервами) до 1917 року, коли було скасовано всі судові установи.

Коротко характеризуючи функціонування Комерційних судів, варто зазначити, що створювались вони у великих містах з бурхливою торгівлею, з метою вирішення торговельних й вексельних спорів та спорів пов’язаних з торговельною неспроможністю. Цікавим є те, що ці суди розглядали всі справи про банкрутство.

Із запровадженням нового політичного та економічного устрою, у період громадянської війни комерційні суди виявились просто непотрібними, оскільки всі підприємства стали державними і суперечки, які виникали між ними вирішувались адміністративним шляхом, а керування господарством здійснювалося військово-адміністративними методами, було суворо централізованим і зосереджувалося у головкомах, що вели облік усіх наявних ресурсів, розподіляли сировину, матеріали і готову продукцію за нарядами.

Закінчення громадянської війни та господарська реформа розпочата у 1921 р., яка запроваджувала комерційний розрахунок, надавала підприємствам майнову самостійність, зумовила відмову від адміністративного способу вирішення господарських спорів. Таким чином виникла необхідність у спеціальних органах для врегулювання суперечок між господарюючими суб’єктами, взаємовідносини яких почали ґрунтуватися на договірній основі.

Тому  21 листопада 1922 року Постановою Ради Народних комісарів на підставі Положення «Про порядок вирішення майнових спорів між державними установами і підприємствами» утворені арбітражні комісії, в центрі – Вища Арбітражна Комісія при Українській економічній Раді та на місцях – при губернських економічних Радах. Саме ця дата на сьогодні і вважається початком розвитку арбітражно-судової системи.

Характерною ознакою для арбітражних комісій діючих в той час було їх широке коло повноважень. Вони фактично нагадували суди, проте діяльність була досить специфічною, адже організаційно дані арбітражні комісії підпорядковувались органам управління народного господарства.

Арбітражні комісії мали право надавати відстрочку виконання, замінювати предмет виконання іншим предметом або грошовим еквівалентом, у виняткових випадках звільняти боржника повністю або частково від виконання зобов’язання або від відповідальності тощо.

Поряд із державними арбітражними комісіями створювалися відомчі, які вирішували майнові спори між підприємствами й установами одного й того самого відомства.

Провадження у державних та відомчих арбітражних комісіях велося за правилами цивільних процесуальних кодексів союзних республік, але з деякими відхиленнями, що зумовлювалися особливостями підвідомчих арбітражним комісіям справ.

Правова природа арбітражних комісій була суперечливою і несла в собі подвійний правовий статус: з одного боку, арбітражні комісії вирішували економічні спори між державними організаціями та підприємствами, з іншого – були підпорядкованими державному ж органу, який мав право скасовувати та змінювати їх рішення. Логічно назріла нагальна необхідність в їх реорганізації, та замість цього відбувається ліквідація. 

Розгляд усіх господарських спорів ліг на плечі загальних судів, які не впоралися з покладеним на них завданням через недостатні знання специфіки господарських спорів, а також відсутність можливості оперативного вирішення заявлених вимог. У зв’язку з цим вже через декілька днів після ліквідації арбітражні комісії (16 днів) були відновлені  в якісно новому вигляді.

В Українській РСР 5 червня 1931 року вийшла постанова «Про Державний арбітраж УРСР», проте перше Положення затверджено лише в березні 1945 року.

   Цим законодавчим актом було встановлено, що органами Державного арбітражу УРСР є Державний арбітраж при Раді Народних Комісарів УРСР та державні арбітражі при виконкомах обласних Рад депутатів трудящих.

   Упродовж існування державного арбітражу з 1931-го по 1991 рр. радянською державою постійно робилися спроби модернізувати його структуру та діяльність, пристосувати до економічних умов, які змінювались, підвищити його роль у народному господарстві. На арбітраж покладалися нові й нові завдання.

   З прийняттям у 1977 році Конституції СРСР даний орган стає конституційним, відповідно законодавчо закріплюється, повноваження його істотно розширяються, що зумовлено певним розвитком суспільних відносин в сфері економіки, а саме переходом до ринкових відносин, появою різних форм власності.

   Згодом ринкові відносини настільки розвивають, що ставиться під сумнів існування Держарбітражу, виникає необхідність кардинально перебудувати систему органів, що вирішують господарські спори, тим самим забезпечити однаковий захист прав і законних інтересів усіх суб’єктів господарського життя.

   При чому питання ставилось не про реформування даного органу, а про заснування нового, незалежного органу держави, який би розглядав господарські економічні спори. Таким органом став після проголошення незалежності України арбітражний суд, діяльність якого була законодавчо закріплена і була схожою до діяльності загальних судів.

   В умовах реформування судової влади в Україні арбітражні суди також пройшли кілька станів свого становлення. Зокрема, таким станом стало проведення малої судової реформи в 2001р.

   Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» та «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. самостійну ланку арбітражних судів було перетворено у ланку господарських  – спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції, та відповідно внесено зміни у процесуальну форму їх діяльності. До того ж змінено назву зазначених правових актів на Закон України «Про господарські суди» і на Господарський процесуальний кодекс України.

   Як бачимо, історичний шлях розвитку арбітражно-судової системи України – тривалий і складний. Спочатку комерційні суду, потім арбітражні комісії, державний арбітраж і арбітражні суди – так, період за періодом викристалізувалися сучасні господарські суди, увібравши у себе всю необхідну практику розгляду господарських спорів і утвердившись як самостійна спеціалізована ланка судів загальної юрисдикції.

   В цей визначний день, коли йдеться про ювілей, хотілося б відмітити тих людей, які стояли у самих витоків створення господарського (арбітражного) суду Кіровоградської області. Це видатні арбітри Я.А. Бевзюк, С.С. Орлова, Т.В. Біляєва, М.М. Бочаров, Н.М. Радіонова, А.І. Цись, Е.Ф. Першина, Л.В. Кулаженко, Л.А. Степанова.

   У непростий час перетворень та кардинального реформування органів арбітражу, п'ятнадцять років (з січня 1987 року по січень 2002 р.) посаду головного арбітра та посаду голови арбітражного суду Кіровоградської області обіймав М.М. Баранець – Заслужений юрист України, нині суддя у відставці, який і сьогодні передає свій досвід молодим суддям.  Важливий вклад у розвиток та діяльність суду було зроблено державним арбітром, суддею та заступником голови арбітражного суду Н.О. Міхеєвою, яка пропрацювала в арбітражному суді з 1988 по 2003 роки.

   З 2002 року господарський суд Кіровоградської області очолює В.М. Балик, Заслужений юрист України, який багато зусиль доклав для створення належних умов якісного виконання господарським судом завдань по здійсненню судочинства.

   Заслуговує на окрему повагу і  щоденна праця суддів, заступників голови господарського суду Кіровоградської області Є.М. Наливайко та О.А. Змеула.

   В різні періоди посаду судді обіймали М.С. Стадник, Л.П. Новокрещена, І.А. Шутенко, А.І. Брайко, В.В. Жак, В.П. Янишевський, Г.М. Скиба, О.М. Баранець, Хилько, С.В. Таран.

   Важко уявити сьогодення суду як без суддів обраних безстроково –  Н.В. Болгар, Л.В. Деревінська, О.Б.Шевчук, Т.В. Макаренко, С.Б. Колодій, К.М. Мохонько, Л.С. Коротченко, Н.М. Коваленко, В.В. Тимошевська, так і молодої плеяди суддів: В.Г.Кабакової, Г.Б. Поліщук, М.С. Глушкова,  Р.О. Цобенка

   Усіх представників цієї юрисдикції вітаємо з 90-ю річницею утворення арбітражно-судової системи і бажаємо натхнення на подальшу плідну працю, що сприятиме економічному розвитку області  та України загалом!

Опубліковано в газеті «Народне слово»

№ 48 від 15.11.12 р.