Суддями господарського суду обговорено практику застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України

На черговій оперативній нараді судді господарського суду обговорили питання застосування у судовій практиці положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Зазначена норма передбачає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує із приписів зазначеної статті, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

За останні роки індекс інфляції (індекс споживчих цін) за деякі місяці має показник менше одиниці (дефляція). Враховуючи дану ситуацію, позивачі (кредитори) при зверненні до господарського суду з вимогою про сплату боргу з урахуванням сум інфляційних втрат для розрахунку інфляційного відшкодування визначають не весь період прострочення відповідачем платежів, а скорочують його або вибірково виключають з нього періоди з індексами менше одиниці з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат.

Проведений правовий аналіз практики застосування вказаної норми свідчить про існування різних підходів щодо оцінки визначення періоду прострочення відповідачем сплати боргу.

Перший полягає у тому, що господарський суд при неправомірному скороченні позивачем періоду нарахування інфляційних втрат або вибірковому виключенні з нього періодів дефляції  не позбавлений права здійснити такий розрахунок самостійно, визначивши в ньому період нарахування інфляційних втрат у відповідності до вимог статті 625 ЦК України.

Інша позиція є кардинально протилежною і полягає в тому, що господарський суд не має права без клопотання заінтересованої сторони (позивача) збільшувати період нарахування інфляційних втрат, оскільки такі дії  свідчать про вихід суду за межі позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 83 ГПК України).

За результатами обговорення суддями вирішено сформовані висновки направити до вищих судових інстанцій для встановлення єдиної правової позиції у застосуванні положень частини другої статті 625 ЦК України відносно визначення періоду нарахування інфляційних втрат.

На оперативній нараді суддями обговорені також і інші питання  порядку денного.