Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За п. 4 частини першої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства, крім трудових спорів.
Визначення господарський товариств містить ст. 1 Закону України «Про господарські товариства». Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами названим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Господарське товариство, крім повного і командитного, може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняться щодо корпоративних прав, як це встановлено ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України.
Визначення корпоративних прав містить частина 1 ст. 167 Господарського кодексу України та п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства».
Господарський кодекс України визначає корпоративні права, як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Закон України «Про акціонерні товариства» корпоративні права визначає, як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Таким чином, корпоративні права становлять сукупність немайнових і майнових прав.
В практиці господарського суду Кіровоградської області спори, що виникають з корпоративних відносин не складають значну кількість – приблизно два відсотки від загальної кількості справ у 2012 та 2013 роках, однак при їх вирішенні виникають певні складності, зокрема,це стосується справ, пов'язаних із правами спадкоємців учасників (акціонерів)господарських товариств – фізичних осіб.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, однак, до складу спадщини, як встановлено п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця:
особисті немайнові права;
право на участь у товариствах, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Отже, саме право на участь у товариствах, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариств, не може бути спадщиною за нормами цивільного кодексу України.
Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчими документами товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство – засновницького договору. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
У справах з корпоративних спорів, пов'язаних із захистом прав та/або інтересів спадкоємців учасників (акціонерів) господарських товариств, які розглядалися господарським судом Кіровоградської області не було установчих документів товариств, в яких було б прописано право спадкування участі у товариствах.
Необхідно відзначити те, що хоча п. 2 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України фактично робить виключення з того, що до складу спадщини не входить право на участь у товариствах, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, ч. 1 ст. 100 цього Кодексу такого виключення не містить та встановлює, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. У цьому полягає колізія закону.
У позовних заявах осіб, що як спадкоємці звертаються за захистом корпоративних прав до господарського суду, не завжди чітко викладається і доводиться право, яке успадковане та наявність у таких осіб корпоративних відносин із товариством.
Спадкоємець набуває корпоративні права у товаристві лише, якщо стає його учасником (акціонером).
Оскільки найпоширенішими зверненнями позивачів до господарського суду Кіровоградської області у спорах з корпоративних відносин є позови, в яких відповідачами виступають товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства, то у даній статті увага приділяється саме таким формам товариств.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчується акціями.
Статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, спадкоємці мають переважне право вступу до цього товариства.
За ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства посвідчує акція, що є пайовим цінним папером. Усі акції товариства є іменними, а акціонери - їх власниками. Акції існують виключно в бездокументарній формі. Права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, а особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та правочином, що встановлено.
Виходячи з викладеного, об'єктом спадкування є частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та іменні акції акціонерного товариства.
Деякі особи – спадкоємці, що зверталися до суду за захистом корпоративних прав, помилково вважали, що право на участь у господарському товаристві ними автоматично набувається із дати прийняття спадщини.
Корпоративне право визначається у статутному капіталі.
Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа, найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа містить державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так як склад учасників та засновників товариства містять його установчі документи, то до внесення в них змін, дані до названого Реєстру не вносяться. Отже, спадкоємець набуває корпоративних прав лише після того, як стає учасником товариства,про що зазначено в установчих документах та внесені дані до Реєстру.
Необхідно звернути увагу на те, що, виходячи із норм ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу України, навіть, якщо за заповітом частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи – учасника товариства, то у разі, коли статутом товариства такий перехід допускається за згодою інших учасників товариства, до отримання такої згоди частка до спадкоємця не переходить. Питання, в який спосіб або у якому порядку спадкоємець має отримати згоду на перехід до нього частки у статутному капіталі товариства від інших учасників такого товариства, законодавчо не врегульований.
Крім того, у зазначеній нормі йдеться не про надання згоди рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а про згоду інших учасників. Тому, якщо установчі документи товариства містять редакцію про те, що перехід допускається лише за згодою інших учасників, то доцільним є розширення такої редакції умовами, як така згода отримується спадкодавцем: окремо від кожного учасника з визначенням порядку отримання, чи за рішенням загальних зборів учасників. В останньому випадку необхідним є уточнення щодо того, як на загальних зборах приймається рішення: тільки, коли за нього проголосували усі учасники чи більшістю голосів. У випадку, коли учасники товариства прийдуть до висновку про те, що результати голосування необхідно отримати від кожного учасника, то перед викладенням редакції статуту в такій частині, вони повинні мати на увазі, що існують обставини, коли не всі учасники товариства приймають участь у загальних зборах (наприклад, не мають для цього бажання). Змусити учасників з'явитися на загальні збори не можна, оскільки така участь є правом, а не обов'язком перших.
Звертаючись до суду за захистом корпоративних прав, спадкоємець повинен чітко, повно із посиланням на норми законодавства та відповідні докази викласти підстави набуття ним названих прав.
До того, як спадкоємець не став учасником товариства з обмеженою відповідальністю із внесенням даних про це статуту товариства та здійсненням державної реєстрації змін до статуту, не став акціонером акціонерного товариства, немає порушення корпоративних прав у корпоративних відносинах, тому підстави для звернення його до господарського суду як позивача відсутні.
Проблематичним є у правозастосовчій практиці питання щодо прийняття товариством рішень у тому проміжку часу, коли учасник (акціонер), який володів більш як 40 відсотками часток (акцій) у статутному капіталі, помер і до набуття спадкоємцем прав учасника (акціонера)товариства.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Таке передбачено ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України. За названий строк у товаристві, учасник якого, що володів більш як 40 відсотками часток (акцій) помер, може виникнути необхідність провести загальні збори учасників (акціонерів), зокрема щодо питань, які входять до виключної компетенції таких зборів. Згідно з ст. ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі; загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства», загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій. У випадку, коли загальні збори учасників, на яких були прийняті рішення, не були повноважними, або загальні збори акціонерів проведені за відсутності кворуму,вони можуть бути визнані недійсними у судовому порядку.
Однак, законодавчі акти України не містять норм, на підставі яких визначаються повноважність загальних зборів учасників, кворум при проведенні загальних зборів акціонерів у випадку, коли учасник (акціонер), що має більш як 40 відсотків голосів, відсутній на зборах з причин смерті, а його спадкоємець ще не набув відповідних корпоративних прав.
Інша життєва ситуація, яка також потребує законодавчого врегулювання у корпоративних відносинах - смерть фізичної особи, що є єдиним учасником (акціонером). Частина 2 ст. 114 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» встановлюють, що господарське товариство, крім повного і командитного товариство, може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником. За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Фактично, в результаті смерті такого учасника чи акціонера паралізується робота з прийняття рішень, що належать до компетенції загальних зборів.
Отже, сьогодні при розгляді господарським судом справ, віднесених до категорії «корпоративні спори», існують складності, пов'язані із відсутністю у законодавстві чіткого регулювання відносин, пов'язаних із набуттям спадкоємцями корпоративних прав у товаристві, тому, відповідно у деяких випадках, і доведення останніми наявності у них цих прав.
Суддя господарського суду
Кіровоградської області
Н. В. Болгар
_03_03.png)
