Правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів розглянуто суддями під час чергового навчання

    Під час чергового навчання суддів господарського суду Кіровоградської області, яке проводилось 19 вересня 2016 року, учасниками заняття розглянуто правові висновки, вміщені в деяких постановах Верховного Суду України.

       Так, суддя господарського суду Бестаченко Олена Леонідівна зосередила увагу присутніх на правовій позиції найвищого судового органу, викладеній у справі від 7 жовтня 2014 року № 3-133гс14 щодо можливості (правомірності) визначення у договорі лізингу грошового зобов’язання еквівалентом в іноземній валюті.

       При цьому доповідач зазначила, що статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

      Окрім того, суддя відмітила, що ця норма кореспондується з приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

    Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов’язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов’язань в іноземній валюті.

      Отже, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена і не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) та вільного встановлення у договорі ціни як його умови (стаття 632 цього Кодексу).

       Продовжилось заняття суддів господарського суду обговоренням іншого правового висновку, вміщеного в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 3-68гс15 щодо відмови учасника товариства з обмеженою відповідальністю від майнового права (вартості частини майна товариства) (застосування статей 12, 148, 605 Цивільного кодексу України, статті 54 Закону України «Про господарські товариства»).

       Доповідачем з вказаної вище теми була суддя господарського суду Кабакова Віта Григорівна. Зокрема, вона акцентувала увагу на тому, що частинами 1 та 2 статті 148 Цивільного кодексу, частиною 1 статті 54 Закону № 1576-ХІІ передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді, а також зобов’язання товариства виплатити учаснику, який виходить із товариства, вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців із дня виходу.

      У ході своєї доповіді суддя також наголосила, що діюче законодавство не передбачає можливості відмовитися від права на судовий захист порушеного права.

        Тому не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог такого учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який вийшов із товариства, про стягнення вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі у разі порушення права цього позивача той факт, що при виході із товариства цей учасник подавав заяву про відсутність претензій до товариства.

        Далі суддя зазначила, що інфляційні втрати і 3 % річних підлягають стягненню з боржника на підставі статті 625 Цивільного кодексу тільки у разі, коли має місце реальне прострочення боржником виконання свого грошового зобов’язання.