25 квітня 2016 року у господарському суді Кіровоградської області проведено навчання суддів з обговорення правових висновків Верховного Суду України

          25 квітня 2016 року у господарському суді Кіровоградської області проведено навчання суддів з обговорення правових висновків Верховного Суду України.

     Суддя Глушков М.С., який був доповідачем на заняттях, звернув увагу присутніх на правовій позиції найвищого судового органу, вміщеній у низці постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, а саме:  від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-108цс12, від 31 жовтня 2012 року у справі  № 6-55цс12; від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-61цс12, від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-105цс12 про переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним договору про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Зокрема, у правовому висновку йдеться, що згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом. У період дії вищезазначеного Закону, а саме з 1 січня 2004 р., набрав чинності ЦК України, ст. 182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Оскільки ст. 182 ЦК України передбачає реєстрацію речових прав на нерухомість, а прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення її дії до прийняття відповідного закону (Закон України від 1 липня 2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», набрав чинності 3 серпня 2004 р.), то така реєстрація повинна була проводитись за Законом України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

У зв’язку з цим договір оренди, який був укладений сторонами в письмовій формі та зареєстрований виконавчим комітетом відповідної місцевої ради за місцем розташування орендованої земельної ділянки, пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку й відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України є укладеним, а тому за змістом ст. 777 ЦК України та ст. 9 Закону № 161-XIV зумовлює виникнення для сторін прав та обов’язків, у тому числі, для однієї зі сторін договору, переважне перед іншими особами право на придбання орендованої нею земельної ділянки. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

        Під час навчання суддями господарського суду також проаналізовано постанову ВСУ  від 26 вересня 2012 року №26347503 у справі  № 6-103цс12 щодо правових наслідків видачі державного акту на земельну ділянку неповноважним органом. Наслідки видачі органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

        Так, доповідач зазначив, що у правовому висновку вказаної вище постанови йдеться про те, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абзацу 1 п. 12 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

         У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України). Державний акт на право власності на земельну ділянку (рішення, розпорядження), виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.