Під час щопонеділкового навчання суддями господарського суду Кіровоградської області проаналізовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України

       Під час щопонеділкового навчання суддями господарського суду Кіровоградської області проаналізовано правові висновки, вміщені у деяких постановах Верховного Суду України.

         Суддя господарського суду Балик В.М., який був доповідачем, акцентував увагу на постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року № 3-167гс14 у справі №911/2845/13 щодо правового регулювання розірвання договору оренди земельної ділянки.

Зокрема, доповідач зазначив, що у правовій позиції, викладеній у такій постанові йдеться про те, що відповідно до ст. 32 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХIV) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 161-ХIV орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм чинного законодавства випливає, що у випадку неузгодження сторонами договору строку початку будівництва та строку здачі в експлуатацію об'єктів, які за умовами договору повинні розміщуватись на земельній ділянці, переданій в оренду, підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не той факт, що роботи з будівництва таких об'єктів не було розпочато.

Окремо у своїй доповіді суддя господарського суду зупинився на ще одній правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 916/2294/14 щодо наслідків укладення договору оренди земельної  ділянки  комунальної  власності  без  проведення  нормативної грошової оцінки земель. Так, у постанові ВСУ зазначається, що договір оренди земельної ділянки, укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 13 Закону України «Про оцінку земель» є обов’язковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Крім того, за змістом статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу її в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.