21 березня 2016 року суддями господарського суду Кіровоградської області проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»

     21 березня 2016 року у господарському суді Кіровоградської області проведено навчання суддів, під час якого проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України».

Суддя господарського суду Деревінська Л.В., яка була доповідачем, зосередила увагу на пунктах 42-48 вищевказаного рішення, зазначивши, що до Європейського суду заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на те, що скасування остаточного рішення суду від 5 квітня 2000 року порушило право на справедливий суд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вбачається зі змісту рішення, право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Доповідач також акцентувала, що справа «Желтяков проти України» стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Відповідно до позиції Європейського суду, рішення суду від 5 квітня 2000 року не було оскаржено і стало остаточним. Понад сім років після цього той же суд скасував це рішення у зв'язку з тим, що експертний висновок, на якому воно ґрунтувалося, було підготовлено експертами, які діяли як приватні особи. Національний суд дійшов висновку, що Асоціація як сторона провадження не знала про цей факт у 2000 році і не могла знати про нього до 2006 року. Хоча саме національні суди оцінюють факти та надані їм докази.

Європейський суд зазначив, що відсутність у висновку від 5 серпня 1999 року печатки та реєстраційного номеру Бюро не приховувалась від суду або сторін протягом першого розгляду справи. Ситуація не вимагала такого грубого втручання у остаточне рішення суду, а тому не було жодних підстав вважати, що воно стосувалося серйозного порушення процесуальних норм. Також не стверджувалось, що висновок був «завідомо неправильним». Навпаки, місцевий відділ міліції відмовив у порушенні кримінальної справи за заявою голови Асоціації щодо вчинення злочину експертами, які готували висновок, у зв'язку з її необґрунтованістю.

Беручи до уваги зазначене вище, Європейський суд у справі «Желтяков проти України» дійшов  висновку,  що  скасування  28.09.2007 р.  судового  рішення  від 5 квітня 2000 року за нововиявленими обставинами було невиправданим, а тому мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.