У господарському суді Кіровоградської області проведено навчання суддів

   08 лютого нинішнього року відповідно до затвердженого графіку навчання суддів господарського суду Кіровоградської області проведено заняття, під час якого учасниками проаналізовано висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК України.

Суддя господарського суду Глушков М.С., який доповідав із зазначеної теми, звернув увагу на постанові Верховного Суду України від 27 травня 2014 р. у справі № 3-23гс14 щодо початку перебігу позовної давності на звернення прокурора до суду з позовом про захист державних інтересів та визначення часу початку перебігу позовної давності.

При цьому доповідачем наголошено на частинах 4, 5 ст. 267 ЦК України, якими передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності (ст. 261 ЦК України) має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Окрім того, під час заняття суддями обговорено правовий висновок, вміщений у постанові ВСУ від 30 вересня 2015 року у справі № 3374гс15 стосовно позовної давності та наслідків її пропуску у справах за позовами прокурорів про захист інтересів держави.

Доповідачем звернуто увагу на основні положення, які містяться в правовій позиції, зокрема у ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).  Пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов’язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб’єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред’являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Також суддя господарського суду окремо зупинився на постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 2 вересня 2014 року № 3-84гс14 щодо моменту, з яким пов’язується початок обчислення строку позовної давності для визнання договору іпотеки недійсним, якщо при його укладенні сторонами допущено порушення вимог Закону України «Про іпотеку».

Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

     Якщо порушення сторонами вимог Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку» було допущено, зокрема, в момент укладення спірного договору іпотеки, то при розгляді позову про визнання недійсним такого договору з підстав його невідповідності вимогам цього закону суд має виходити з того, що саме в момент укладення договору сторони повинні були знати про такі порушення, а тому перебіг позовної давності обчислюється саме з цієї дати (дати укладення договору).