Під час навчання суддями господарського суду обговорено тему «Розгляд визначеного в Конвенції поняття «суд, встановлений законом»

     21 грудня 2015 року під час чергового навчання суддів господарського суду Кіровоградської області обговорено тему «Розгляд визначеного в Конвенції поняття «суд, встановлений законом».

Суддя господарського суду Поліщук Г.Б., яка виступила із вказаного питання, звернула увагу присутніх на пункті 1 ст. 6 Конвенції у якому йдеться про те, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».

Положення вказаного пункту Конвенції щодо права на суд, встановлений законом, ставить у першу чергу питання про те, чи термін «суд» означає лише державні суди, або, натомість, він включає й інші органи, які виконують судові функції.

Так, у деяких справах, що розглядались Європейським судом з прав людини, зазначалось, що поняття «суд» у пункті 1 статті 6 Конвенції необов’язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну систему держави.

Доповідач також зазначила, що у низці українських справ Європейський суд поширив дію гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції на комісії з трудових спорів, які відповідно до ст. 224 Кодексу законів про працю України є обов’язковими первинними органами з розгляду деяких категорій трудових спорів та чиї рішення, що набрали законної сили, виконуються у тому самому порядку, що й судові рішення.

Загалом у практиці Європейського суду вироблено критерії віднесення органів до категорії «судів» у розумінні статті 6 Конвенції, а саме: незалежність від виконавчої влади; безсторонність; достатній термін каденції членів органу, який забезпечує їхню незалежність; процес у таких органах має забезпечувати виконання гарантій справедливого судочинства; такі органи видають рішення в межах своєї компетенції, які мають обов’язкову силу; рішення таких органів можуть бути оскарженими до державних судів.

Під час доповіді суддею господарського суду Кіровоградської області наведено приклади з практики Європейського суду з прав людини.