Правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів розглянуто суддями під час чергового навчання

Правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII² Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають із договору купівлі-продажу та у спорах про виконання господарських зобов’язань розглянуто суддями господарського суду Кіровоградської області під час чергового навчання.

Звертаючи увагу на зміст постанови ВСУ від 19.082014 №925/1332/13, доповідач із вказаної теми наголосив на тому, що за загальним правилом обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов’язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Також суддями господарського суду обговорено висновки у спорах щодо виконання господарських зобов’язань, зокрема, у низці постанов найвищого судового органу вiд 09.09.2014 №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012  та 5011-35/1272-2012-42/527-2012, вiд 16.09.2014 № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, вiд 23.09.2014 № 5011-35/1271-2012 зазначається, що характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов’язання, а укладення мiж тими ж сторонами нового зобов’язання.

Доповідачем у ході заняття наголошено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник i поручитель вiдповiдають перед кредитором як солiдарнi боржники, якщо договором поруки не передбачено додаткову вiдповiдальнiсть поручителя. Ця правова позиція вміщена в постанові Верховного Суду України вiд 02.09.2014 № 6/5005/9535/2011. 

Окремо суддями господарського суду проаналізовано висновки ВСУ, вміщені у постанові від 02.09.2014 №22/60, у яких йдеться про те, що за змістом частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Продовжуючи обговорення правових висновків у спорах про виконання господарських зобов’язань присутні на навчанні також зупинились на постанові від 16.09.2014 №29/441-09, в якій  вказано, що оскільки зернові, зернобобові та олійні культури вимірюються числом, вагою та мірою, їх якість визначається державними стандартами України, отже, вони наділені родовими ознаками і відповідно до частини другої статті 184 ЦК України можуть бути замінені.