Суддями господарського суду обговорено правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів

Під час планового заняття суддями господарського суду Кіровоградської області обговорено доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів”.

Зокрема, розглянуто правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що пов’язані з визнанням договорів недійсними.

Доповідаючи із вказаної теми суддя підкреслила, що у низці постанов найвищого судового органу, а саме: від 19.08.2014 № 5013/492/12, від 19.08.2014 № 5011-31/17917-2012, від 19.08.2014 № 924/905/13 йдеться про те, що  договір, укладений керівником (директором) товариства з перевищенням повноважень, є дійсним, якщо товариство своїми діями схвалило цей договір.

Також у ході навчання суддями господарського суду проаналізовано постанову Верховного суду України від 19.08.2014 № 5010/238/2012-16/12, якою передбачено, що укладення договору страхування заставного майна генеральним директором на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

Крім того, у постановах від  26.08.2014 № 5028/10/3/2012 та № 5028/2/97(12/4)/2012 зазначається, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинені особою, котра, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинила злочин, що встановлено вироком суду.

Присутні на занятті взяли до уваги правову позицію, вміщену у постанові від 16.09.2014 № 914/1334/13, згідно якої у випадку встановлення факту удаваності правочину, але за відсутності визнання недійсним правочину, який сторони насправді вчинили, до останнього не застосовуються наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК України.

Окремо судді зупинились на постанові від 23.09.2014 № 911/3556/13 Верховного Суду України, якою визначено, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.