Під час щотижневого навчання суддів господарського суду Кіровоградської області обговорено правову природу та розмежування процентів визначених статтею 625 ЦК України та 536 ЦК України.
У ході заняття суддями розглянуто судову практику місцевих судів та судів вищих інстанцій щодо застосування положень зазначених вище статей Цивільного кодексу України, а також проаналізовано в яких випадках та у яких правовідносинах слід їх застосовувати і на яких підставах.
Суддя, який доповідав із даного питання звернув увагу присутніх на тому, що приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Окрім того, доповідач зазначив, що неоднакова практика судів із застосування ст. 625 ЦК України певною мірою пов’язана із складнощами визначення правової природи відповідальності, передбаченої цією статтею, та розмежуванням цієї відповідальності від інших видів відповідальності за грошовими зобов’язаннями, зокрема неустойки (штрафу, пені) та збитків тощо.
Також суддя окремо зупинився на змісті постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», наголосивши при цьому, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Зокрема, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов’язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов’язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, – це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.
Далі суддя підкреслив, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге – встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв’язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов’язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) – за наявності порушення боржником грошового зобов’язання.
Загалом на навчанні суддями господарського суду розглянуто низку інших важливих питань, пов’язаних із правовою природою та розмежуванням процентів визначених ст.ст.625, 536 ЦК України.
_03_03.png)
